Anxiety. Фото: pixabay.com

Тривога — негативно забарвлена емоція, яка виникає в результаті цілого списку причин, зокрема, очікування загрози або негативних подій. Це відчуття занепокоєння, сильного хвилювання, що активізує захисні механізми організму. Нерідко тривога набуває хворобливого відтінку і створює безліч проблем.

Відчуття тривоги подібне внутрішньому тремору. Це переживання прихованої небезпеки, що вже сталася у минулому або може статися у майбутньому.

Тривога відрізняється від страху тим, що останній виникає як реакція на подію, яка відбувається тут і тепер. Наприклад, страх виникає як наслідок появи бандита з ножем, а тривога — це передчуття, думка, що бандит може з’явитись.

Попри цілий спектр негативу, тривога відіграє важливу роль у житті людини. Вона попереджає нас про можливу небезпеку, захищаючи від необдуманих вчинків (відчуваючи тривогу, людина найчастіше обирає обійти нічний парк, де немає освітлення).

В свою чергу тривожність — це індивідуальна властивість людини, риса характеру. Це схильність особи відчувати тривогу. Наприклад, дитину називають тривожною, якщо вона відчуває постійне занепокоєння, тривогу, страх. Підвищена тривожність робить людину розсіяною, постійно напруженою, нерішучою.

Тривожність як психологічна проблема

Проблемою тривожності не займався хіба що лінивий. Різні вчення спостерігаються у психології, соціології, філософії, психіатрії, біохімії, фізіології. Цій проблемі присвячено безліч літератури і досліджень.

Таке активне вивчення теми пов’язане з тим, що тривога нерідко викликає сильні страждання у людей, часто буває неадекватною та ірраціональною. Більшість пацієнтів, які відчули на собі сильні напади тривоги, скажуть, що краще втратити свідомість або померти, ніж пережити це ще раз.

Найбільш безпорадними перед нападами тривоги є діти, особливо ті, які пережили сильні емоційні потрясіння (потрапляли у психотравмівні стресові ситуації). Наприклад, дитина, яку покусала собака, може відмовлятись виходити гуляти через відчуття тривоги, — що на неї знову нападе пес.

Патологічна тривога буває різних видів:

  • генералізований тривожний розлад (GAD) — різновид неврозу, що не пов’язаний з конкретними ситуаціями та об’єктами, є загальним, безпричинним, та стійким;
  • наслідок важкого стресу (тривалий стан неспокою, постійного хвилювання, переживання знову і знову травматичної ситуації);
  • обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), наприклад, відчуття тривоги у зв’язку з тим, що навколо багато мікробів;
  • соціофобія (проявляється у відчутті тривоги при знаходженні серед людей, під час спілкування з ними, або навіть думок про це), тощо.

Як відрізнити, корисну тривогу від шкідливої

Корисна тривога пов’язана зі зрозумілим високим ризиком, реалістичним та обґрунтованим. Вона спонукає людину задуматись над власними діями, допомагає активувати захисні механізми: підвищує концентрацію уваги, акумулює енергію, прояснює думки. Корисна тривога не заважає життю, є контрольованою та нетривалою.

Шкідлива тривога може бути спричинена різними суб’єктивними факторами, внутрішніми переживаннями. До її ознак можна віднести:

  • невідповідність дійсності, надуманість та спотвореність;
  • гіперболізованість (неадекватне перебільшення, може переростати з корисної тривоги);
  • деактивує уважність людини, заглиблює у внутрішні переживання;
  • зниження активності (втрата енергії на хвилювання);
  • довготривалість та неконтрольованість.

Наслідки шкідливої тривоги

Постійне відчуття тривоги викликає не тільки емоційні страждання, як то дратівливість, песимізм, неспокій, спустошення та порушення концентрації уваги, але і поведінково-фізіологічні:

  • постійна м’язова напруга, неможливість розслабитись, біль;
  • тахікардія та інші проблеми з серцем;
  • відкладання запланованого (прокрастинація) та уникнення контактів з людьми;
  • проблеми зі сном та апетитом;
  • відчуття слабкості;
  • нестабільність психоемоційного стану (може проявлятись в істериках, агресивності тощо).

Наявність постійної тривоги може стати причиною різних психічних захворювань, зокрема, депресії. Люди нерідко стають пасивні, з’являються фобії, занижується самооцінка, втрачається мотивація до будь-якої діяльності.

Як побороти тривогу, діагностика та лікування тривожних розладів

У нашій культурі існує чотири головних способи, як уникнути тривоги:

  • раціоналізація (пояснення собі, що немає чого хвилюватись, що все буде добре, що наразі це необґрунтована тривога);
  • заперечення (думки на кшталт «це не трапиться», «цього не може бути») ;
  • приглушення (наприклад, це може бути музика, творчість, механізми абстрагування);

уникнення (краще зовсім не відчувати ірраціональну тривогу, ніж намагатись позбутись її, наприклад, зміна маршруту в обхід місця, де колись трапилась злощасна подія і можуть виникати думки, що це повториться).

Деякі люди обирають спорт. Регулярні тренування дозволяють підвищити самооцінку, отримати неабияку порцію «гормонів щастя», відволіктись від буденних деструктивних думок.

Інколи самостійно опанувати тривожність не вдається. Це може свідчити про значну глибину проблеми. В цьому випадку обов’язково потрібно звернутись до фахівця.

Для діагностики тривожних розладів психологи використовують різні методики, такі як «опитувальник Бека», «тест Цунга для самооцінки визначення тривоги і депресії», «тест Спілбергера для визначення рівня реактивної та особистісної тривожності», «госпітальна шкала тривоги й депресії».

Після визначення наявності психічного розладу психотерапевт проводить клінічне інтерв’ю, збирає анамнез проблеми, з’ясовує причинно-наслідкові зв’язки.

Лікування тривожних розладів може складатись суто з психотерапевтичних методів (тілесно-орієнтована терапія, арт-терапія, гештальт-терапія, групова, раціональна, фототерапія, аутогенне тренування, релаксаційні методики, лікувальна фізкультура та ін.), або із застосуванням медикаментів.